Авторська стаття.
З початку популяризації ідей глобалізації неолексеми стали невід’ємною частиною сучасного розмовного стилю української молоді. Дане явище погано впливає на інтелектуальний розвиток молоді адже більшість слів слов’янського похождення замінюється іншомовними словами. Через це молоде покоління починає забувати як розмовляти чистою мовою, відбувається нівелювання національних відмінностей, що призводить до згасання етнічної пам’яті або національного нігілізму, тобто заперечування існування націй. Через це, на жаль, велика частина нашого покоління замість того щоб виявити самобутність нашої культури та мови прагнуть донести про її «універсальність», вплітаючи нові сленгові слова в їх лексикон. Про це дуже влучно висловився український етнолог Михайло Степико: «Будь-яка спроба створити глобальну культуру лише свідчить про множинність фольклорних спогадів та ідентичностей, пограбованих в ім’я цієї гігантської саморобки» [1].
Також я враховую і релігійний чинник у розвитку мови, адже релігія — це душа народу, його менталітет, якщо рідну релігію замінити на чужорідний елемент то автентичний дух нації, етнофілософська думка та світогляд буде втраченим. Як приклад, з появою християнства на території Русі з’явилося багато імен, слів в основному грецького походження, та гебрейських фразеологізмів, що взяті з біблійних мотивів. Етнофілософ Володимир Шаян писав: «Що ж сказати про мудрість народу, про його космогонію, міфологію, теологію, етику і. т. д.? Не зачалася українська культура в 988 р., але пропала. Зачалася культура чужа» [2]. Але цей процес почався з появи грецьких міст на території Великої Скіфії та Малої Скіфії: Ольвія, Тіра, Херсонес. Вони утворилися через появу торгівлі з греками на наших землях. До нас перекочували грецизми, такі, як от «паламар», «троянда», «коливо», «монастир», тощо. Як приклад християнських імен грецького походження: Олександр, Андрій, Євген, Микола, Федір, Софія та ін. Я наводжу появу християнства як древній приклад, щоб показати як змінився менталітет ще не зародженої тоді нації — як із войовничих русинів, сміливих нащадків кочівників і господарників гебрейська віра зробила наш народ покірним та терпелячим до більшості загроз та зовнішніх чинників.
Всупереч науковому стереотипу, мусимо ствердити, що християнство не сприяло і розвитку писемності, а навпаки – загальмувало розвиток слов’янських мов та роз’єднало слов’янські племена, не лише за релігійними ознаками, а ще й за типом алфавіту, насильно запровадивши латинський. Оскільки рідна релігія є головною духовною складовою культури, то знищення основної етнокультурної ознаки народу – є беззаперечним доказом етноциду слов`янських народів, здійсненого хрестоносцями.[3].
З іншого боку, неолексеми, які мають в собі корінь слов’янського походження, впливають на розвиток сучасної мови та історії – адже мають бути певні слова, що влучно характеризують той чи інший історичний період розвитку державності.
Також за моїми спостереженнями було виявлено, що під час війни разом з новими лексемами в українську мову починає вплітатися так званий переможний наратив, адже таке принизливе слово як «мобік» — це типове виявлення насмішки над російським солдатом та є виявом моральної та фізичної перемоги над ним. Або, як приклад, слово «мопед» — явна насмішка українців над російським безпілотником іранського походження. «Бандеромобіль» — іронічна нападка на пропаганду окупантів, яка уособлює автівку з кулеметом, зібрану за волонтерські кошти.
На мою думку, особливо під час війни важливо зайнятися не лише очищенням мови від іншомовних неолексем та впроважденням власних, а зокрема, й відродженням української мови на основі дохристиянських та праслов’янських лексем, як це було вдало зроблено на прикладі польської та чеської мов. Даною працею із розвитку мови необхідно займатись, спираючись на наукові здобутки історії, етнології та довірити цю справу фахівцям, щоб кропітка робота не потрапила до рук неосвічених людей з багатою фантазією, що хочуть взятися за відродження «коду нації».
БІБЛІОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА
- Степико М. Буття етносу. Витоки, сучасність, перспективи / М. Степико. – К., 1998.
- Шаян В. Віра Предків Наших / Володимир Шаян. – Гамільтон, Канада. – 1987. – 894 с.
- Лозко Г. Християнізація слов’ян як етноцид // Мультиверсум. Філософський альманах. Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України. — Випуск 59. — 2006.